Міжнародні правила Інкотермс у приватних правовідносинах щодо купівлі-продажу транспортного засобу за кордоном в особистих цілях не застосовуються!

Інспектори митниці під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що були придбані особисто громадянами України в цілях особистого використання (без комерційної мети) та були доставлені в Україну своїм ходом, безпідставно просять надати декларанта документи, що підтверджують вартість доставки транспортного засобу до України.
При цьому інспектори митниці забувають, що це особистий транспортний засіб та придбаний без комерційної мети. Митники окрім документів, що підтверджують вартість доставки також вказують на те, що у договорах купівлі-продажу транспортного засобу відсутні умови щодо способу поставки товару відповідно до міжнародних правил Інкотермс, що у свою чергу не дає їм можливості в повній мірі впевнитись у правильності заявлення декларантом митної вартості товару.
В свою чергу, хочу зазначити, що міжнародні правила Інкотермс, це міжнародні правила в форматі словника, що забезпечують однозначні тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі приватного характеру, перш за все, щодо франко – місця переходу відповідальності від продавця до покупця. Міжнародні торгові терміни являють собою стандартні умови договорів міжнародної купівлі-продажу, які визначені заздалегідь у міжнародному визнаному документі, зокрема, використовуються в стандартному контракті купівлі-продажу, розробленому Міжнародною торговою палатою.
Основними принципами, Інкотермс є розподіл між продавцем і покупцем транспортних витрат з доставки товару, тобто визначення, які витрати і до яких пір несе продавець, і які, починаючи з якого моменту, – покупець; момент переходу з продавця на покупця ризиків пошкодження, втрати або випадкової загибелі вантажу; дату поставки товару, тобто визначення моменту фактичної передачі продавцем товару в розпорядження покупця або його представника – наприклад, транспортної організації – і, отже, виконання або невиконання першим своїх зобов’язань за строками поставки.
За рамками Інкотермс залишаються правила переходу права власності з продавця на покупця, а також наслідки невиконання сторонами зобов’язань за договором купівлі-продажу товарів, включаючи підстави звільнення сторін від відповідальності, що регламентується нормами застосовного права або Віденською конвенцією. Структура термінів сформована в послідовності наростання обсягу обов’язків продавця щодо базисних умов поставки.
В свою чергу Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція 1980 року, CISG) – багатосторонню міжнародну угоду, що має на меті уніфікацію правил міжнародної торгівлі.
В нашому випадку громадянин України особисто купує транспортний засіб за кордоном безпосередньо у продавця, у відповідності до внутрішнього законодавства продавця, а не згідно нормативних документів, що регулюють міжнародну торгівлю.
А тому положень про умови поставки транспортного засобу покупцю такі договори містити не будуть. Зрозумілою є обставиною, що усі ризики теж переходять в момент оформлення договору купівлі-продажу.
Транспортний засіб придбаний громадянином України особисто та в особистих цілях без комерційної мети. Доставку транспортного засобу громадянин України здійснював особисто, а тому вимоги інспекторів митниці про надання документів, що підтверджують вартість доставки є протиправними.